Руда книгоманка
21 December
To tylko mój pułap
Вже й не пам'ятаю, коли тема майбутнього чи власної кар'єри не викликала внутрішньої тривоги й розпачу. Є люди, що мають круту роботу і живуть максимально комфортне життя у фінансовій стабільності. Є ті, хто не бачить себе не на робочій спеціальності і їм цілком комфортно в тому.
А є ті, хто розуміє, що практично за 30 років життя так і не почав з себе щось представляти, але й не витримує фізичної праці. До цих останніх відношусь і я.
Не стала спеціалісткою ні в чому, не вмію працювати руками, морально не витримую більш як 8 годин праці на добу. Принцеса, яка так і не знайшла свого місця. Та й навряд зробить це, бо в цій країні достатньо своїх "принцес", тож доведеться тинятись від заводу до магазину.
Ніби всрала кращу половину свого життя й так не витягла з нього нічого корисного, окрім схильності до саморефлексії, тривожності та депресивності. Прекрасна компанія до другої половини життя.
Не хочу думати, що буде далі, бо очевидно одне: краще далі вже не буде.